Типові та рідко зустрічаються забарвлення питбуля

Допустимі забарвлення породи

Американський пітбуль вважається короткошерстим собакою, остове волосся у якого жорстке і пружне, а підшерстя відсутня. На лапах, морді та вухах шерсть значно коротша за остове волосся.

Підведення очей, колір носа та вух, райдужна оболонка можуть мати будь-яку пігментацію. Проте на виставках, оцінюючи собаку, завжди враховуватиметься гармонійне забарвлення в цілому. Пігментація самої вовни допускається різноманітна – від білих плям до тигрових смужок.

Існує три типи пігментації:

• суцільний - сюди відносять шоколадне, червоне, руде, палеве, чорне, буре і біле забарвлення;
• тигровий тип включає тигрово-білий, чорно-тигровий, шоколадно-тигровий з білими мітками, світло-шоколадний забарвлення;
• плямистий тип – білий з рудими, сірими, чорними та шоколадними мітками.

Забарвлення мерль

Нові забарвлення собак пітбулів були виведені за допомогою схрещування з іншими породами для певних цілей.

Забарвлення мерль формується ще в утробі матері, певні гени домінують по відношенню до загального кольору волоска, тому на шерсті видно білі прояви.

Іноді буває таке, що забарвлення набуває повністю білої пігментації, у такому разі райдужна оболонка ока має блакитний колір. У самому банальному випадку виходить собака з хаотичними чорними плямами неоднорідної форми. У рудих собак така плямистість виражена не сильно.

Оскільки ген мерль несе переважно негативні риси, то схрещувати двох собак мерль категорично заборонено. Просто так тварини з таким геном з`явитися не можуть: тільки схрещуючи здорового собаку з носієм гена М відбувається мутація. Іноді собаківники навіть не припускають про наявність проблем, причиною чого може стати приховане або невидиме домінуюче забарвлення.

Разом з утворенням гена мерль в організмі собаки з`являються інші дефекти. Одним з найяскравіших виступає різниця в забарвленні райдужних оболонок очей. Тобто, собака може мати одне око коричневе, інше блакитне, і це не найгірший варіант. Гірше якщо йде порушення зору, коли сітківка не має можливості правильно сприймати світло – у цьому випадку пітбуль страждає на «курячу сліпоту», втрачає орієнтири в темний час доби.

На додаток до поганого зору трапляються випадки неврологічних порушень органів слуху, які можуть призвести до часткової втрати слуху або повної глухоти.

Вченими також доведено та перевірено, що цуценята забарвлення мерль найчастіше народжуються слабкими, не рідко помирають, виявляються ознаки потворності (відсутня око чи вухо), завмирають усередині утроби.

Відео «Міфи і правда про пітбультер`єри»

Переглянувши цей відеоролик, ви дізнаєтеся всю правду про цих собак.